Історія села Вербівка

Історія села Вербівка

Село Вербівка розкинулося на мальовничих долинах і пагорбах по обидва боки річки Вільшанки – притоки Дніпра, за 20 км від районного центру та залізничної станції Городище, до обласного центру м. Черкаси  - 85 км. Назва походить від апелятиву «Верба» – дерева родини «вербових».

Територія сучасного села була заселена дуже давно. Поблизу  с. Вербівка виявлено поселення скіфського  періоду (VІІ-ІХ ст. до н.е.) та кургани епохи бронзи та  скіфів. У своїй праці «Сказание о населенных местностях Киевской губернии» історик І.П.Похиневич  згадує: « Житилей обоего пола -1462 , церков Георгиевская, деревянная , 5го класса , земли имеет  36 десятин. Неизвестно в каком году построена, но в 1808 году справлена и покрыта железом».

Історія села нерозривно пов’язана з історією  україн­ського народу. Згадка про село зустрічається у поемі Т.Г.Шевченка «Гайдамаки»: «Вже минули Воронівку,  Вербівку,  у Вільшану приїхали».                                                                            

На даний час у Вербівці проживає 1529 осіб, з них 72 особи дітей дошкільного віку. Територія населеного пункту становить – 828 га , в селі 18 вулиць, п’ять з них носять назву братів-односельців , які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, захищаючи рідну Батьківщину.

Вербівка багата відомими письменниками і художниками, парашутистами, диригентами, спортсменами. Це і відома поетеса, телеведуча каналів СТБ та 1+1 Таня Коваленко, а  також художниця Галина Остапенко, яка неодноразово займала призові місця на обласних та республіканських конкурсах, теж  родом  із Вербівки. Хутір Кличкове є  прадідівщиною  всесвітньо відомих боксерів  братів Кличків.

***

У роки Великої Вітчизняної війни за вербівську землю віддали своє життя 192 воїни-визволителі всіх національностей братніх республік колишнього Радянського Союзу. Довгоочікувану свободу на різних фронтах в грізні роки наближало 350 вербівчан – 156 з них не повернулися з фронтових доріг.

Хронологом нашого села є  скромна, терпляча і наполеглива жінка Підгрушня Ольга Микитівна, яка, окрилена любов’ю  до Батьківщини, протягом багатьох  років самотужки збирала експонати  і створила сільський музей. Ольга Микитівна повернула із небуття імена 80 невідомих солдатів, що загинули, визволяючи село від фашистів. Також  встановлено 189 імен односельців, які загинули в роки Голодомору.

На території населеного пункту функціонує СТОВ АФ «Злагода» (дочірнє підприємство ТОВ « Панда») , якому здали свої земельні паї жителі села Вербівка, і яке є основним бюджетно-утворюючим підприємством. Також  функціонують м’ясопереробне підприємство ВКП «Вербівське», приватне  підприємство ТОВ « Золота рибка» , 1-е фермерське господарство « Радуга – А» ( яке спеціалізується на городництві) , Вербівська середня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Липка», Вербівська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, сільський будинок культури, 11 приватних  магазинів, АТС на 50 номерів, поштове відділення,  православна церква  Київського патріархату, 1 приватна перукарня, 1 приватна аптека. СТОВ АФ «Злагода» також утримує  майстерню з пошиття та ремонту одягу.

Нелегко  жилося  вербівчанам в умовах економічної кризи, та все ж таки вдалося досягти поліпшення деяких соціальних стандартів. На сьогодні до осель жителів села надходить голубе паливо – природній газ. Закуплено автомобіль швидкої допомоги та  обладнання для стоматологічного кабінету,  проведено ремонт ДНЗ «Липка», закуплена у Вербівський Центр культури і дозвілля музична апаратура, завершено будівництво сільського стадіону, проводився частковий ремонт доріг, доглядається ставок у центрі села.