Вільшанська громада

Черкаська область, Городищенський район

"Коли народ пісні співає, душа творця їх не вмирає...."

Дата: 04.05.2020 12:15
Кількість переглядів: 1274

02 травня 2020 року, на 81-ому році життя, після затяжної хвороби відійшов у вічність Заслужений працівник культури України, композитор, багаторічний керівник Вільшанського аматорського народного хору Даценко Анатолій Євгенович.

Анатолій Євгенович пройшов плідний творчий життєвий шлях, який розпочався у1939 році в селі Писарівка, в багатодітній сім'ї Ольги Порфирівни та Євгена Трохимовича Даценків. У 1959 році в Журжинській школі Анатолій Євгенович вперше вийшов на сцену як керівник хору. Відтоді культурна діяльність супроводжувала його протягом всього життя.

З 1970 р. Анатолій Євгенович почав керувати зведеним Вільшанським селищним хором, який став справою його життя. Майже 50 років лунали пісні Вільшанського аматорського народного хору під дбайливим творчим керівництвом Анатолія Євгеновича. Творчість Даценко А.Є. – вагомий внесок у розвиток культури Черкаського краю. Його пісні посіли визначне місце у скарбниці духовної культури українського народу.

Висловлюємо щирі співчуття родині покійного, поділяємо її горе. Розуміємо гіркоту втрати усіх, хто знав, любив і поважав Анатолія Євгеновича.

Світла  пам’ять про Анатолія Євгеновича Даценка вічно житиме у наших серцях.

 

Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради та працівники культури Вільшанської селищної ради 

Піснею летить мрія, піснею лине радість, піснею кричить горе

2 травня 2020 року відійшов у вічність Заслужений працівник культури України, композитор, багаторічний керівник Вільшанського аматорського народного хору Анатолій Євгенович Даценко.

В далекому 1939 році в селі Писарівка в багатодітній сім'ї Ольги Порфирівни та Євгена Трохимовича Даценків народився син  Анатолій. Ольга Порфирівна та Євген Трохимович були людьми творчими – співали в церковному хорі, Євген Трохимович грав на скрипці та балалайці. Любили співати і грали на музичних інструментах  старші брати і сестри Шура, Зоя, Гриша, Віктор і Люда та дитинство їхнє прийшлося на війну та повоєнні роки розрухи і лише найменшому – Анатолію, припало більше батьківської уваги - побачивши здібності сина Євген Трохимович навчав всьому, що вмів сам. Анатолій був старанним учнем, грав на гармошці, придумував свої мелодії.

Батьківську науку проніс Анатолій Євгенович через все життя: і любов до музики, і шану до людей, і голос Землі в душі.

У 1959 році в Журжинській школі Анатолій Євгенович вперше вийшов на сцену як керівник хору. Отож маючи за плечима батькову школу, гру на весіллях і керівництво хором  у 1960 році Анатолій Євгенович  вступає до Канівського училища культури і вже з 2 курсу керує хором Степанського СПТУ, з яким не раз виступали і мали успіхи. По закінченні училища життєва стежка, оминувши Харківський Інститут Культури, куди був направлений талановитий студент, привела Анатолія Євгеновича у Вільшану.

З 1966 по 1991 рік Анатолій Євгенович  працює в музичній школі – навчає дітей гри на баяні і звичайно ж організовує дитячий хор. Свою майстерність, а головне любов до музики передавав учитель своїм учням: майже всі вони стали учителями музики, директорами музичних шкіл, співаками, працівниками культури.

З 1970 р. Анатолій Євгенович почав керувати зведеним селищним хором, який став справою його життя.

У 1986р., відзначаючи майстерність співу, колективу присвоєно звання Народного, адже не можна було без хвилювання слухати такі пісні як «Степом» у виконанні солістки хору Галини Задорожньої, «Приснилось матері» - солістка Тетяна Даценко. І кожного року це звання підтверджується успішними виступами.

У 2005 році на обласному конкурсі  самодіяльних композиторів присвяченому 60-ти річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні пісні Анатолія Євгеновича зайняли 3 місце.

За свою творчу діяльність Анатолій Євгенович нагороджений Ювілейною медаллю за звитяжну працю з нагоди відзначення сторіччя з дня народження Володимира Леніна  1970 р.,  Відмінник культурного шефства над селом 1988 р., Ветеран праці з 1991 р., Лауреат районної премії імені Семена Гулака-Артемовського 2005 р., володар Почесної відзнаки «Мистецький Олімп України» 2006 р., Ювілейною медаллю «200 років з дня народження Т. Г. Шевченка» 2014 р. та ще багато відзнак та нагород.

Вільшанський аматорський народний хор під керівництвом Анатолія Євгеновича став Лауреатом Першого та Другого всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості, Фестивалю самодіяльного мистецтва Української РСР – Диплом ІІ ступеня, нагороджений Почесною Грамотою Міністерства Культури України, став першим лауреатом Міжнародного мистецького свята «Садок вишневий коло хати».

Земний шлях Анатолія Євгеновича обірвався та пам'ять про нього та його пісні назавжди залишаться у наших серцях та пам’яті.

 

Автор: Христенко О.В.


Коментарі:

Ярослав Романенко
2020-05-04 12:47:17

Авторські пісні у виконанні Анатолія Даценко: https://www.youtube.com/watch?v=jSpkRVrypxA

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора